Як протидіяти порушенням з боку телеграм каналів та сайтів з хостингом за кордоном, під час онлайн-зустрічі, організованої ГО «Платформа прав людини», радив медіаюрист Євген Воробйов.
Протидіяти порушнику закону, який є анонімним та знаходиться за кордоном, нелегко, однак можливо. Ми говоримо про порушника авторських прав або ж про того, хто поширює неправдиву інформацію, і робить це в сфері медійній. У сучасному глобальному світі постправди з цим часто стикаються добросовісні журналісти і не завжди знають, як цьому виклику протидіяти.
Плагіат в месенджері «Телеграм»
Як побороти телеграм канали, які крадуть новини і видають їх за свої? Видається, що це наче «боротись проти вітряків», як Дон Кіхот. Адже телеграм-канали зазвичай анонімні, з адміністратором зв’язатись неможливо або складно, і скарги можуть бути просто не почуті або ігноровані.
Євген Воробйов визнає: протидіяти плагіату з боку анонімних телеграм-каналів – справа непроста. Але спробувати можна і варто.
Передусім слід оглянути телеграм-канал, на предмет наявності будь-яких ідентифікуючих даних – мейл, контакт, ім’я засновника чи канал зворотного зв’язку з адміном каналу, можливо є відповідна торгівельна марка на телеграм-каналі тощо. Якщо вони є, то треба застосувати інструменти, передбачені цивільним, адміністративним або кримінальним законодавством. Найпоширеніший інструмент захисту є цивільний. Тобто подати позовну заяву до суду на порушника авторських прав. Але до цього, варто звернутись з простим зверненням і проханням усунути порушення і не робити цього більше.
«Якщо неможливо встановити, хто стоїть за телеграм-каналом, то можна поскаржитись на канал, який використовує ваш об’єкт авторського права до адміністратора месенджеру «Телеграм». Адміністратори «Телеграму» можуть видалити канал за порушення авторських прав, отже, це може бути теж дієвим інструментом», – каже Євген Воробйов.
Веб-сайт з іноземним хостингом та реєстрацією
А чи можливо боротися з сайтом, який не зареєстровано в Україні і поширює неправдиву інформацію про певних осіб в Україні?
«Україна приєдналась до Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах. Це означає, що ми можемо співпрацювати із уповноваженими органами іноземних держав за кордоном, які можуть допомогти отримати інформацію для судової справи, яка є в Україні. Такі випадки вже були в моїх практиці. Процедура займе два-три місяці, але дає результат», – каже Євген Воробйов.
Така опція можлива завдяки положенням Цивільно-процесуального Кодексу, стаття 498 якого передбачає, що «у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі – іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України».
Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому Кодексом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено – Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
«Як це відбувається на ділі? Спершу вам треба самим надіслати в країну, де зареєстрований сайт, звернення про надання інформації, хто реєстрант або користувач хостингу. Відповіді ви, ймовірно, не отримаєте, але це важливий аргумент на майбутнє. А потім вже з цими попередніми даними звертаєтесь до суду, з клопотання про витребування доказів, якщо він ваш запит задовольнить, то будуть чекати відповідь від компетентного органу іноземної держави», – пояснює Євген Воробйов.
Публікація створена в межах проєкту «Свобода слова під час війни у питаннях і відповідях» за підтримки Freedom House Ukraine. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Freedom House Ukraine.
